2 Лирик
а про эмо? Как мотылёк во тьме летишь на свет –
Бежишь сквозь ночь в порывах злости.
Ты снова выиграл – спору нет,
Но здесь не я кидаю кости.
Белый как пламя, черный как лёд,
Кто-то всё видит, кто-то все ждёт…
Сука-любовь тебя не поймёт,
Если поманишь ёё ты на мёд!
В ложь паутины ты фразы кидаешь
Как сладкий кофе, как теплый ice-tea.
Ты смотришь в глаза, если правды не знаешь.
Могу я остаться, но лучше уйти…
И сука-любовь исчезает вновь,
Как подлый злодей ножом целит в спину…
Взрыв! Метал впивается в кровь -
В мыслях моих твоей смерти картина…
Я не та, кем я есть! Я как сука-любовь!
Эту игру придумал ты сам!
На надгробье твоем напишу я «bitch-love» -
Ты быстрее умрешь, чем себя я предам!
Да, я злая как волк, я холодна как лёд!
LOVE – это дрянь! Избавь мир от изгоя!
…
Но сука-любовь во мне всё живет –
Мстивая тварь не дает мне покоя…
===
Мы не умрем с тобою в один день…
Все просто, словно дважды два – четыре:
Не сможем мы ужиться в одном мире.
Так что не надо превращаться в мою тень.
Я - та, что есть – менять меня не надо.
Видя меня, ты ненавидишь все в себе,
Что было дорого тебе в твоей судьбе.
Я заставляю тебя плакать, отравляя ядом.
Ты – эгоист, хвалить тебя не стану,
И упрекать, и плакать за тобой.
Я вправе управлять твоей судьбой!
Я промолчу, ведь соль не лечит раны…
И пальцы, что сомкнулись в мертвой хватке,
Обвили твою шею словно змеи.
Твой эгоизм тебя уже не греет?
Запомни, что в аду свои порядки…
И в полдень ведь исчез ты, моя тень,
«Твоя навеки» - попрощаюсь скромно.
Я ненавижу все, что мне любить не больно…
Мы не умрем с тобою в один день!
===
У морі, що солодше від брехні,
Як сонце вже за обрієм зникало,
Мій Ангел… він привидівся мені.
Ці теплі хвилі його крила обіймали…
Не плач і не зникай! Переболить усе.
Відкрий ці таємниці, що ятрили рани!
Скажи, що не кохав ніколи ти мене
Чи далі ховайся у морі обману!
Що ж, кажуть з твого пекла краще видно Бога…
Ти плач, якщо тобі це личить…
Я б стала вітром, як би мала змогу…
Й втекла від твого сумного обличчя…
За що душу продав? За срібло дощів?
За злато небес, де сонце зникає?
Тож рахую я кількість непрожитих днів –
Відпускаю тебе – назавжди відпускаю…
Мені байдуже! Хай помирає цей день!
Через що ти сумуєш не хочу я знати.
В небесах не співають веселих пісень,
Бо то пекло твоє, мій диявол крилатий…
===
Самотні дні…
Все те, що залишилося мені…
І сльози вітру на вікні…
Як очі твої синіїї сумні….
Вдивлятись б вічно в пустоту безкраю…
Цю щиру невідвертість твоїх очей я знаю!
Скажи, чому ж це серце кляте завмирає
Скажи чому без тебе я зникаю.
Ось так повільно помираю від туги
Твій дивний світ полонив думки мої
Живу тобою лиш тобою я тепер
В думках про тебе, мій світ вже помер.
Скажи, що ти ненавидиш мене
І відпусти… Пекельний біль мине
Я продалася б пеклу – жаль, душі не маю
От тільки від мовчання твого помираю
Мій любий відчай притаївсь в синіх очах
І знову ти блукаєш в моїх снах
Кохаю і ненавиджу водночас
Ті синії сумнії очі
Три слова вирішать мій фатум
Як би могла я ті три слова знати
Не промовляй «кохаю», про яке так мрію
Зненавидь й просто вбий мою надію
Дивишся в очі мовчки й гордовито
Ти знову краєш серце це розбите
Нехай страждаю – гордість вища за кохання
Тож не почуєш ти ніколи це зізнання
Самоті дні –
Ось все що залишилось після тебе у мені
Мої то сльози дощем стікають на вікні
То все ті очі кляті сині і сумні!!!
…кінець зв’язку … померла уві сні…
